Recent reviews by NRJee

Command & Conquer Remastered Collection — не просто перевидання, це повернення у світ, який визначив ціле покоління жанру стратегій. До збірки увійшли культові Command & Conquer та Command & Conquer: Red Alert, усі доповнення та бонусний контент із консольних версій. Тут понад 100 місій, графіка з підтримкою 4K, перероблені відеоролики, покращений інтерфейс та сучасний мережевий режим. Чудові перезаписані саундтреки створюють ефект повного занурення. Навіть через десятиліття ці ігри зберігають магію, коли кожна битва змушує тримати серце в напрузі до повної остаточної перемоги.

Гра 1995 року занурює в напружений світ тиберію, ресурсу, здатного змінити долю людства. Міжнародні сили GDI намагаються контролювати ситуацію, але Братство Nod діє хитро і рішуче, з’являючись там, де ти найменше очікуєш. Кожна місія, як випробування: будуєш базу, розвідка, підготовка атаки, а раптовий удар ворога змушує серце завмирати. Доповнення The Covert Operations додає ще більше небезпек і несподіванок, а секретний режим із динозаврами викликає одночасно шок і усмішку. Консольні місії Special Operations дозволяють пройти ще більше незабутніх битв. Керуючи армією, відчуваєш себе стратегом, де кожне рішення важливе. Успіх дарує неймовірне задоволення, а поразка — урок, який запам’ятовується надовго.

Red Alert 1996 року переносить нас в альтернативну історію, де союзники борються з Радянським Союзом за контроль над Європою. Гра стала швидшою, динамічнішою та сміливішою у стилі. На полі бою все вирішує швидкість та точність ваших дій, а також чітко спланована тактика. Доповнення Counterstrike та The Aftermath додають нові місії та юніти, а особлива кампанія з гігантськими мурахами нагадує події фільму Зірковий десант. Консольне перевидання Retaliation для PlayStation об’єднує ці два доповнення в один комплект і додає ексклюзивні відеоролики з генералами Карвілом і Тополовим, роблячи сюжет більш насиченим і завершеним. Кожна битва відчувається живою: плануєш атаку, переміщуєш війська, переживаєш напругу і радість одночасно — це повне занурення, яке неможливо забути.

Моє знайомство зі стратегіями почалося в 90-х із Dune II: Battle For Arrakis на Sega Mega Drive. Саме ігри Westwood Studios відкрили для мене цілий новий світ. Тоді це було здивування і захоплення. Кожна місія оживала і вимагала максимальної концентрації. Command & Conquer продовжила цей шлях на PlayStation. Мережеві матчі через Link Cable здавалися майже магією: дві консолі, два телевізори, два диски й неймовірне відчуття спільного бою. Remastered Collection повертає не просто ігри. Вона повертає емоції, азарт і захоплення, коли кожна перемога відчувається як особиста, а поразка дає урок та новий досвід. Ця серія сформувала жанр стратегій у реальному часі та досі надихає, нагадуючи, наскільки сильним може бути відчуття занурення. З цими іграми хочеться переживати кожну битву знову і знову, пірнати в історію людства, яку твориш власними руками, і згадувати, як захопливо було відкрити їх уперше.

Shadow of the Ninja - Reborn виглядає так, ніби художники й композитори щиро любили оригінал. Піксель-арт соковитий та акуратний, а впізнавані теми з Kage (японська назва версії для Famicom) у сучасному аранжуванні звучать бадьоро й приємно лоскочуть ностальгію. На цьому добрі новини завершуються. Ігровий процес тут — справжнє випробування характеру. Керування перевантажене настільки, що навіть звичайний стрибок перетворюється на драму з елементом непередбачуваності. Перемикання додаткового спорядження вимагає майже повної зупинки, бо робити це під час бою означає свідомо наражати себе на поразку. Позбутися зайвого мотлоху просто так не можна, тож замість динамічної аркади маємо клопіт із впорядкуванням інвентаря. Ритм гри постійно спотикається об власні механіки. До цього додаються затягнуті анімації ударів і стрибків, через що відчувається в’язкість відгуку. Навіть після кількох годин звикання керування лишається посереднім. Для аркади, де все тримається на точності та миттєвій реакції, це звучить як вирок.

https://v1.steam.hlxgame.cc/sharedfiles/filedetails/?id=3673320291
Рекомендувати гру широкій аудиторії складно. На зрозумілу й улюблену формулу наклали максимально нечуйне виконання. Динозаврикам з 90-х, що ностальгують та поціновувачам хардкорних аркадних забігів, можливо, варто все ж таки спробувати. Легкої прогулянки не буде. А для тих, хто шукає справжній виклик, режим 1CC на харді з одним життям і без продовжень забезпечить повний спектр емоцій. Для контрасту можна запустити оригінал на NES й згадати, як відчувається по-справжньому чуйна класика.

Sonic Mania — це той випадок, коли фанати отримали карт-бланш і вирішили повернути 90-ті, але без поступок для віку гравців. Знайомі локації, боси, пружини, кільця та той самий шалений темп на місці. Гра наче дістає старий картридж, здуває з нього пил і хитро запитує: «Ну що, скучив за справжньою швидкістю?» Якщо ви пройшли майже все, що виходило про синього їжака, це буде свято ностальгії без зайвих компромісів. Mania нічого нового не винаходить. Вона просто бере класичну формулу і викручує ручку швидкості до межі, ніби перевіряючи, чи не втратили ви хватку за ці роки.

Але там, де фанат відчуває захват, новачок може зіткнутися з легкою формою екзистенційної кризи. Темп в іграх про Соніка ніколи не був прогулянковим, а тут він відчувається як постійний спринт смугою перешкод. Особливо це помітно на бонусних рівнях із синіми кульками: на папері все просто — «збери їх усі», на практиці це нескінченні повороти туди-сюди з ростучою швидкістю, від яких починаєш підозрювати, що гра таємно співпрацює з виробниками пігулок від заколисування. За збір лише синіх кульок вам великодушно вручать срібну монету, мовляв, молодець, старався. Але якщо у вас живе перфекціоніст або мисливець за платиновими досягненнями й ви вирішите зібрати ще й кільця за золото, гра миттєво перетворюється на суворого екзаменатора з фразою: «А тепер по-справжньому». 32 таких випробування. Золото тут яскраво блищить, але дається виключно в обмін на легке моральне виснаження і кілька переглянутих життєвих пріоритетів.

Якщо ви лише знайомитеся із серією, можливо, розумніше спочатку заглянути в класику 90-х, зараз доступну в збірнику Sonic Origins. Там можна звикнути до логіки рівнів і зрозуміти, що швидкість у цих іграх — це не бонус, а спосіб життя. Бо Sonic Mania не зазіхає на новачків і не пропонує м’якого входу. Це чесний екзамен на звання фаната, де списувати нікому, а повторна спроба оплачена вашим терпінням. І якщо ви його складете, задоволення буде щирим і заслуженим. Якщо ні, їжак усе одно побіжить далі, просто вже без вас і без особливого жалю.

Resident Evil: Revelations 2 одразу захоплює історією, що розповідається епізодами. Ви керуєте різними парами персонажів, а рішення в одних епізодах несподівано відгукуються в інших. Додаткові глави допомагають скласти всі шматочки сюжету в цілісну картину, а дрібні деталі, на які спочатку не звертаєш уваги, потім можуть зіграти ключову роль. Деякі сцени починають повноцінно працювати лише тоді, коли ви вже зробили кілька кроків вперед у грі.

https://v1.steam.hlxgame.cc/sharedfiles/filedetails/?id=3657595940
Ігровий процес постійно тримає в напрузі. Бій, головоломки та взаємодія персонажів роблять кожен епізод динамічним і непередбачуваним. Режими "Зворотний відлік" та "Невидимки" реально випробовують вашу уважність і реакцію, змушують планувати дії на кілька кроків уперед і не дозволяють розслабитися ні на хвилину. Іноді комп’ютерний напарник поводиться дивно, але це майже не заважає, адже можна миттєво перемикатися між персонажами й контролювати ситуацію самостійно. Кампанія сповнена напружених моментів і несподіваних сюжетних поворотів. І ось там, де, здавалось би, давно вже нічого не чекаєш, раптом з’являється прізвище Вескер, давно знайоме шанувальникам.

https://v1.steam.hlxgame.cc/sharedfiles/filedetails/?id=3657595850
Ця гра для тих, хто любить Resident Evil і готовий до атмосферної виживалки з несподіваним підходом до оповіді. Якщо вам до вподоби напруга, незвичні повороти й випробування, які перевіряють вашу реакцію та кмітливість, Revelations 2 однозначно варто спробувати. А тим, хто лише знайомиться із серією, краще почати з класики — перших частин франшизи, щоб краще зануритись в деталі, які роблять цю гру цікавішою для фанатів.

Salt and Sanctuary — гра, з якою у мене склалися довгі і відверто непрості стосунки. Вона одночасно подобається і постійно нагадує, що ти тут ніхто, і це тобі доведеться відчути на власному досвіді. Я закидав її тричі протягом багатьох років, але, звісно, повернувся, бо хто відмовиться від ще однієї порції страждань і нервових зривів? З четвертої спроби нарешті дістався фіналу і, на власне здивування, пройшов гру двічі поспіль, остаточно закривши цей давній гештальт і трохи похваливши себе за витривалість.

Перші спроби були суцільним болем і повним непорозумінням. Я блукав світом, як сліпий котик, постійно задаючись питанням «А куди мені взагалі йти?» і отримував відповідь у вигляді миттєвої смерті від звичайного ворога. Боси нагадували, що моє місце — біля вівтаря, а не на полі бою. Справжнє задоволення прийшло під час останнього проходження, коли я нарешті навчився виживати, зрозумів, як стартувати без саморуйнування, яку релігію обрати і що будь-яка невірна відповідь у діалогах з жителями світу може назавжди знищити їхню сюжетну лінію, залишивши мене в повному здивуванні. Відсутність мапи робила світ великим і заплутаним лабіринтом, а мої дії карали без попереджень, іноді просто за компанію.

У фінальному проходженні я вирішив витиснути з гри максимум. Зібрав найкращий комплект броні і створив один із найсильніших видів зброї для свого класу, хоч трохи не розрахував із вагою обладунків й відчував себе ходячим рюкзаком. Вийшла довга, важка і весело мучительна пригода, після якої можна було або впасти на підлогу від радості, або просто почати сміятися над усім цим хаосом. Якщо ви любите соулслайки з елементами метроїдванії і готові страждати, щоб потім отримати кайф від виживання, гра вас не розчарує. Грати чи ні — вирішуйте самі, а моя багаторічна епопея з Salt and Sanctuary нарешті завершена, хоча душа вже підозріло сумує за новими муками.

Eriksholm: The Stolen Dream з перших хвилин занурює у свою атмосферу. Події починаються з того, що в будинок головної героїні Ханни вриваються поліціянти, і вона дізнається, що її брат розшукується. Це стає відправною точкою її подорожі, повної загадок, несподіваних поворотів і напружених моментів. Гра вдало поєднує елементи тактики й головоломок, змушуючи діяти швидко та обдумано. Не варто очікувати великої варіативності у виконанні місій, але кожна з них приносить цікаві завдання та нові відкриття. Візуальне оформлення та музика в Eriksholm — просто чудові. Локації детально пророблені до дрібниць, і кожна з них посилює атмосферу гри, відкриваючи світ, наповнений таємницями та небезпеками. Звуковий супровід ідеально доповнює те, що відбувається на екрані, створюючи неймовірно напружене відчуття від кожного кроку. Гра не відпускає до самого кінця. Кожне рішення має значення, а сюжет постійно тримає в напрузі, змушуючи ще більше поглиблюватися в її світ. Eriksholm — ідеальний вибір для тих, хто любить сильні історії, цікаві завдання й атмосферні пригоди. Без перебільшення, я залишився захваті від цієї гри та з радістю рекомендую її всім, хто шукає незабутні враження та нові випробування!

Terminator 2D: NO FATE — це саме той випадок, коли гра водночас тішить і дратує. З одного боку, тут справді потужний музичний супровід: композиції настільки вдало підібрані, що відірватися від ігрового процесу складно навіть тоді, коли він починає стомлювати. Музика працює не як тло, а як повноцінний рушій подій, без якого загальні враження були б відчутно слабшими. До переваг також належать альтернативні режими та кілька варіантів проходження сюжетної кампанії. З іншого боку, візуальна складова й керування ніби застрягли десь між епохами: базова роздільна здатність надто низька, зручного масштабування немає, тож доводиться обирати між крихітним, але чітким зображенням і розмитою повноекранною картинкою. Анімації часто виглядають незграбними, перекат триває цілу вічність, стрибок відчувається так, ніби герой щоразу заново згадує, як це робиться, а прицілювання вперто не хоче бути вільним. Сам ігровий процес при цьому гранично прямолінійний: біжи, стріляй і не став зайвих запитань.

https://v1.steam.hlxgame.cc/sharedfiles/filedetails/?id=3625329676
І все ж, попри чималу кількість недоліків, проєкту багато що пробачаєш. Terminator 2D: NO FATE чітко зорієнтована на шанувальників «Термінатора», гравців старої школи та хардкорну аудиторію, яка виросла на 8- та 16-бітних консолях. Якщо подумки перенести гру на SEGA Mega Drive або SNES, перед нами, мабуть, найкраща адаптація «Термінатора 2», яку лише могли створити в ті часи. Проходити її найліпше одразу після перегляду фільму, адже тоді ностальгія накриває з головою й працює як універсальний пом’якшувач недоліків. У підсумку враження залишаються двоїстими, проте для тих, хто виріс у 90-х, ця гра радше викликає усмішку й задоволення, ніж розчарування.

Record of Lodoss War: Deedlit in Wonder Labyrinth одразу затягує у чарівний і таємничий світ Лодосса. Висока ельфійка Дідліт прокидається в загадковому лабіринті без пам’яті, і гравець вирушає разом із нею на пошук відповідей та зустрічей з тими, хто залишив слід у її житті. Магічний світ наповнений різноманітними ворогами та босами, кожен із яких пропонує свій унікальний виклик. Важливою механікою є використання духів стихій та магії, що додає глибини боям. Пошук нових умінь дозволяє долати перешкоди та відкривати недоступні раніше шляхи. Нелінійний світ заохочує повертатися в знайомі зони, де можна відкрити нові таємниці. Анімації, деталі оточення та музика створюють відчуття живого, казкового світу, у якому хочеться залишитися. Гра не прагне вражати масштабом або експериментами, але пропонує продуману і насичену пригоду, яка однаково може захопити як новачків, так і шанувальників класичних метроідваній.

Touhou Luna Nights — фанатська метроїдванія за мотивами всесвіту Touhou Project, і для мене вона стала першим знайомством із цією серією та й іграми японської студії Team Ladybug загалом. Попри це, гра виявилася напрочуд цілісною й зрозумілою навіть новачкові. Її світ одразу захоплює стилем та настроєм, а головна механіка зупинки часу працює настільки природно, що швидко починає приносити справжнє задоволення й відкривати цікаві ігрові ситуації.

https://v1.steam.hlxgame.cc/sharedfiles/filedetails/?id=3620594670
Гра дивує виразною візуальною стилістикою та плавною анімацією, завдяки яким кожен рух і кожен бій виглядають по-справжньому видовищно. Рівні створені так, що хочеться дослідити кожен куточок, а елементи довкілля часом дарують непомітну іронію — наприклад, натяк на те, що бляшанки з напоями після використання все ж варто прибирати. Відчувається, що кожну деталь зроблено з турботою та любов’ю.

https://v1.steam.hlxgame.cc/sharedfiles/filedetails/?id=3620594684
Для мене Touhou Luna Nights стала яскравим і свіжим досвідом. Вона допомогла відкрити для себе маленьку частинку японської культури та світу Touhou. Враження настільки теплі, що хочеться й далі шукати подібні пригоди й повертатися до світу, де час можна зупинити, але задоволення — ніколи.

MARVEL Cosmic Invasion зустрічає гравця так, ніби прагне одразу закохати в себе. Розкішний вступний ролик, яскраві барви, улюблені герої. Майже справжнє інтерактивне свято для шанувальників Marvel. З перших боїв здається, що ось вона — та сама гра, де можна ефектно навішати лящів лиходіям і відчути себе супергероєм, не встаючи з дивана.

https://v1.steam.hlxgame.cc/sharedfiles/filedetails/?id=3617735511
Ігровий процес тішить жвавими боями та можливістю керувати одразу двома персонажами. Наче гра каже: «Не можеш обрати улюбленця? Бери обох!» Деякі герої ще й літають, перетворюючи частину ворогів на статистів унизу. Водночас рівень складності доволі низький, що подекуди почуваєшся не месником, а вихователем у дитячому садку для лиходіїв. Автопрокачування героїв робить усе ще простішим. Фінальний бос викликає хіба що легке здивування: «І це все?» Додаймо сюди стартові баги, особливо у мережевому режимі. Так виходить ідеальний коктейль з веселощів і легкого роздратування. На щастя, патчі прилетіли швидко і критичні недоліки виправили. А от красиві катсцени між рівнями, на жаль, не завезли. Після розкішного інтро гра переходить на статичні зображення, ніби аніматори раптово пішли у відпустку.

https://v1.steam.hlxgame.cc/sharedfiles/filedetails/?id=3617735533
І все ж MARVEL Cosmic Invasion — це той випадок, коли задоволення переважає недоліки. Якщо вам хочеться легкого, видовищного екшену, де Людина-павук і Веном знову стикаються в бою, Росомаха хмуриться, а Ракета сипле дотепами (принаймні у вашій уяві), гра зайде чудово. Особливо в компанії друзів у кросплатформовому коопі. Рекомендую всім, хто любить бітемапи, Marvel, веселий хаос і ігри, що не вимагають геніальної тактики, аби відчути себе героєм.