Для тих, хто прийде після,
Залишаться написані рядки.
Коли Гоммаж черговий влігся,
Яке майбутнє бачиш ти?

Невідворотність, фатум, безсенсовність?
Коли щороку черговий іде кінець?
Коли від батька дітям ли́шився щоденник,
В якому пишеться про скору синів смерть?

Obscur'ний, темний світ повний спокути...
Така ж Obscur'на, темна доля поколінь...
Але ж для Clair-світла має міце бути,
Бо світ наш - Clair Obscur - це світлотінь!

Кохання Гюстава й Софі, знання для Люне,
Приємні спогади і усмішки Сіель -
За кожен проблиск світла в світі варто
На Полотні з Художницею стати на дуель!

І цей двобій - не про мечі чи лати,
Життя та смерть тут відділяє ритм:
Парирування, ухилення, контратака -
Ти віддаєшся танцю, щоб зламати ціль.

І навіть якщо світ наш - лиш чиясь уява -
Зображення, що раптом ожили на Полотні,
Палке кохання, пам'ять тепла - є реальні,
Реальні в будь-якому світі й варті то́го, щоб за ними йти!

Бо вік - не про число на Моноліті,
Вік - це про залишити свій слід.
Це вибір: бути просто словом на граніті,
Чи вибороти для дітей любов у світ.

І ось для тих, хто прийде після,
Залишаться написані рядки.
Коли Гоммаж черговий влігся,
Усе ж яке майбутнє бачиш ти?

Clair Obscure: Expedition 33 - дійсно є витвором мистецтва. Це проявляється у сюжеті, персонажах, візуальному стилі, музичному супроводі, бойовій системі та кожному іншому аспектові цієї гри.
Дуже є цікавою філософія, а точніше її еволюція, персонажів - від загальної мети бачення героїв змінюється на більш індивідуалістичне паралельно загальному зміну фокусу проблематики протистояння після Акту ІІ.
Але основою історії все ж залишається боротьба героїв не з якимсь абстрактним загальним злом, а самою ідеєю марного забуття, зникнення. Ця ідея є дуже сильною, та, як би то не було, - актуальною. Бо чий як не наш є обов'язок залишити таку спадщину для наших дітей, для наступних поколінь, щоб вони знали і пам'ятали далі, що таке радість, що таке надія і що таке любов...
10/10