І з того самого моменту почалась одна з найемоційніших та найатмосферніших РПГ подорожей у які я грав. Kingdom Come: Deliverance 2 - це не просто гра, це сильний, драматичний середньовічний фільм... але тут у тебе є можливість керувати ходом історії, приймати рішення, та відчувати наслідки своїх рішень.
Протягом усієї історії я пережив безліч емоцій, починаючи сміхом, незручними та абсурдними ситуаціями, закінчуючи легким смутком та сильною важкістю в грудях. Я пройшов основний сюжет до кінця і на мою думку, нейтральну кінцівку. Не ідеальну, не трагічну але чесну та справедливу.

https://v1.steam.hlxgame.cc/sharedfiles/filedetails/?id=3522302029

Один з моментів, який найбільше мене вразив - це структура історії. Все починається з нападу на замок - сцени, яку ми спостерігаємо, не до кінця розуміючи, хто ці люди і що взагалі тут відбувається, єдине що ми бачимо, що ситуація здається важкою, та навіть безвихідною. Захисники замку програють. Нас відкидає назад - і вже знайомить з головними героями - Птачеком та Генрі. І лише ближче до фіналу, коли ми зовсім забуваємо про цю сцену, ми повертаємось до цієї битви назад, але вже як активні учасники. Історія починається з кінця, та закінчується початком.
Персонажі - справжні, емоційні та повністю відкриті. Особливо, якщо вкладатись у діалоги, слухати, питати, цікавитись. Кожен з цих персонажів має власний характер та історію, вони запам'ятовуються та залишаються ще на довго в спогадах. Генрі - це як чистий аркуш, для кожного він відкриється по своєму. Я особисто старався зберегти в ньому людяність. навіть тоді, коли потрібно було вставати перед важким вибором. Адже, як казав один письменник "Немає справедливих рішень - є лише менше зло".
На рахунок сайд квестів - я їх пройшов мало. В моменті мені просто стали набридати всі ті довгі діалоги, не знаю з чим це зв'язано. На відмінну від відьмака, там я прослуховував кожен діалог від початку до кінця, навіть після 3 проходження, я все ще слухаю їх з великим інтересом. Іноді навіть сюжетні діалоги мені доводилось скіпати, на стільки вже мені набридли вони. Можливо, це питання смаку, або я просто втомився, але факт...

Бойова система в KCD2 - це поєднання задоволення та страждання. Особливо на початку, для новачків які тільки зайшли в гру, та не мали можливості пограти у першу частину (як ось я), то готуйтесь страждати перші декілька годин, я би навіть сказав - декілька десятків годин. Коли ти ще без обладунку, без вкачаних перків, не розумієш як працює ця клята бойова система, все відчувається як два п'яних мужика вийшли побитися на палках під баром. Не важливо хто перед вами, звичайний селюк чи бандит - будь хто може дати вам по зубам якщо ви припуститесь хоча б однієї помилки. Якщо на вас нападає більше ніж 3 людини а ви знаходитесь не зовсім в найкращому становищі, вузьке приміщення або якщо вас окружають, о так!!! Тоді ви справді відчуєте всю біль середньовікового воїна, весь смак KCD2!!!
Але коли нарешті ти опановуєш бойове мистецтво, ти відчуєш що поборов систему. Ти став рицарем який в змозі дати пиздюхана любому хто лиш криве слово на тебе скажи. Ти відчуєш що у тебе в руках не проста залізна палка, а меч який може розсікати голови тільки так, на право і наліво, тільки дай йому команду...

І знову я переконуюся, що чехи вміють створювати світ, у якому на стільки приємно перебувати, що хочеться в ньому залишитись та жити. Великі, густі ліси, стежки, села та поля - усе виглядає живим, природнім, атмосферним та таким ♥♥♥♥ рідним та затишним. Бували моменти, коли я забував, куди йду та що мав робити. Я просто йшов стежкою, насолоджуючись видом, шумом лісу, та атмосферою. Світ не просто красивий, він справжній. Для мене, як фаната середньовіччя - це та гра, яка створила саме ту атмосферу, в якій мені приємно знаходитись, саме ту яку я уявляв, вона заставила мене зануритись та відчути це.

https://v1.steam.hlxgame.cc/sharedfiles/filedetails/?id=3463350690

Графіка у цій грі - дуже красива. Місцями, вона змушує мене зупинитись та дивитись.
Музика - це окрема історія. Оркестр, середньовічні хори - це не просто фонова музика, це частина емоційного досвіду та атмосфери гри - це окремий вид оргазму. Вона на стільки передає ту атмосферу та антураж середньовіччя, що заставляє тебе відчувати, переживати, і бути тут і зараз.
Звук обладунку, свист меча а саме головне ОЗВУЧКА персонажів. О Боже, це на стільки гарно, що я не можу описати, це потрібно просто послухати. Реалістична, щира та без перебору. Кожен персонаж звучить живо, відчувається, що це не просто актори, а люди, які вклали душу в кожен рядок свого сценарію.

Оптимізація на висоті. За 100 годин гри я не помітив жодного серйозного багу. Або, можливо я просто їх не помітив - настільки це були незначні проблеми. Грав на ультра/експериментальних налаштуваннях в стабільні 90 - 100 фпс без пропадання текстур, мерехтіння освітлення і так далі.. І для РПГ з відкритим світом, складною фізикою та масою скриптів вражає.

Kingdom Come: Deliverance 2 виправдала мої очікування на всі 100. Це був глибокий, щирий та емоційний фільм довжиною в 100 годин. Я прожив свою середньовічну пригоду, вчився, страждав, сміявся та злився. Я дуже радий, що зміг стати частиною цієї історії та насолодитись однією з найкращих РПГ.
Настав час відпочити. Сісти в корчмі, наповнити кухоль пива і готуватись до майбутніх пригод, бо це ще не кінець!
Всім хто лише починає свою середньовічну подорож - щасти вам, рицарі. Нехай удача буде на вашому боці.
Audentes fortuna juvat!
https://v1.steam.hlxgame.cc/sharedfiles/filedetails/?id=3522344566