Recent reviews by normal al

Вітаю всіх, хто натрапив на мою рецензію. Хотів би уточнити декілька моментів, перш ніж перейти до основної частини огляду:

• Це моя перша рецензія на гру, у яку я готовий вкласти трохи більше сил, а не просто написати дурний жарт з позначкою "рекомендую".
  
• Це другий по рахунку соулслайк на моєму шляху(я не буду рахувати Mortal Shell, бо це досить коротка гра), тому моя рецензія - це погляд на серію з боку людини, що лише вливається в ігри подібного жанру.

---

Знайомство з трилогією темних душ у мене розпочалось з ремастеру першої частини. Після пройденого на одному диханні Mortal Shell, що більш-менш познайомив мене із загальною концепцією ігрового жанру соулслайків, я вирішив, що настав час для REAL $HIT, як то кажуть. Тому мною була пройдена Dark Souls: REMASTERED. Ремастер першої частини серії залишив після себе просто невимовне враження. Я захоплювався абсолютно всім: дизайном; атмосферою; механіками; босами; звичайними мобами; унікальними персонажами, кожен з яких запам'ятовувався. І після 50-ти годин в першій частині, коли Гвін помер від мого цвайхендера, а обраний мрець знову запалив вогонь, я на емоціях одразу пішов проходити другу.

---

Чому? Тому що, не дивлячись на величезну кількість негативу в бік цієї гри, я майже не знайшов у ній відверто поганих сторін.
Отже, єдиний суттєвий мінус цієї гри зустрів мене на самому її початку. Якщо ви зібрались проходити цю частину на ПК, на класичному комбо "клава+мишка", будьте готові до того, що гра заточена під геймпади. Що це означає? З боку FromSoftware на гравців цього разу звалилась величезного масштабу халтура. Абсолютно всі пояснення керування в цій грі зроблені під геймпад. Позначення усіх дій реалізовано виключно для кнопок на геймпаді. Окрім того, стандартне керування на клавіатурі та миші можна офіційно назвати непридатним для комфортної гри.
Чи означає це, що на клавомиші грати неможливо? - ні. Однак, перші 5-10 хвилин геймплею у вас піде на те, щоб покопатись у налаштуваннях і виставити керування так, як буде зручно особисто вам.

---

БЕЗСУМНІВНО
Як тільки я розібрався з проблемним керуванням та узявся за проходження самої гри, я був дуже приємно вражений. Бачачи багато негативу від фанатів серії в бік цієї частини(що наче стало вже як окремий мем, адже "всі ненавидять Dark Souls 2"), я занурювався у її світ з певним скепсисом і обережністю. І всі мої побоювання з приводу того, що гра відверто погана, зникли одразу після першої години геймплею. Ця гра не відчувається гіршою за Dark Souls: REMASTERED. Навпаки, для мене вона на одному рівні з першою частиною. У цій грі неймовірний саунд дизайн, цікаві локації та дуже захоплива атмосфера.
У Dark Souls 2 відбулось досить багато суттєвих змін у геймплеї, порівняно з першою частиною. І мені це насправді сподобалось. Мені було цікаво звикатись з деякими новими механіками, яких не було раніше.
Цю гру просто цікаво грати. Досліджувати локації, шукати предмети, знайомитись з новими персонажами, прямувати на нову битву з босом.

---

Так, відчувається, що ці темні душі відрізняються від свого попередника. Відрізняються багато в чому геймплейно, відрізняються своїм сетингом та атмосферою. Я чув багато нарікань про те, що сюжетно вона дуже відірвана від двох інших частин серії. І в якомусь сенсі, я можу погодитись з цим наративом, проте я вважаю, що така відірваність виправдана.
Перша частина Dark Souls - це історія глобальної трагедії, де ми відіграємо роль глобальних змін.
Обраний мрець на те й обраний. Своїми діями, вчинками та рішеннями він змінює долю великого, приреченого світу. І це безумовно цікаво, і наслідки дій Обраного мерця можна побачити в другій частині. Світ перестав бути таким похмурим, він наче став сповнений якоїсь надії. І це проглядається в загальному тоні гри. І саме ці зміни в світі Dark Souls дають можливість змістити увагу на більш особисту історію.
Носій прокляття - це куди більш приземлений персонаж. Якщо в першій частині Обраний мрець виступає скорше інструментом для досягнення головної, глобальної мети, то тут ми наче самі по собі.
Носій прокляття не обраний. Його історія - це історія особистого горя, особистої проблеми, яку він намагається вирішити.
І як на мене, це правильний сюжетний хід, який не псує враження від гри, а навпаки змушує відчути себе більш прив'язаним до основних подій історії.

---

Мені дійсно приємно грати в цю гру. Мені подобається досліджувати її самотужки, хоча й деколи доводиться звертатись до гайдів. Мені подобається тратити свій час на вдосконалення своєї зброї, на вивчення патернів поведінки босів. Я обожнюю навіть просто позалипати на море в Маджулі. Ця гра - це особистий досвід, і у кожного він може бути різний. Але в моєму випадку цей досвід справді чудовий.

PTSD simulator

Немає нічого кращого, ніж комічно тупо померти, та спостерігати як твій тіммейт намагається вижити сам

>goofy ahh cowboys

>I gave you all i had, Dutch...