Recent reviews by Georgy Bereznish

СПОЙЛЕРИ!!!

Розумію, що гра російська. Я дуже довго вагався: хотів пограти в неї ще 7 років тому, і коли нарешті з’явився потужний комп’ютер, це була перша гра, яку я хотів купити. Я стримувався майже рік, але не витримав. Міг би скачати з торента, але для мене це означає ризик вірусів, тому вирішив придбати офіційно.

Одна з найцікавіших ігор, у які я грав. Зараз у мене такий період, коли ігри майже не приносять дофаміну, не дають того задоволення й зацікавлення — це триває вже років п’ять. Але в цю гру я давно хотів пограти.

Від неї було просто неможливо відірватися — вона буквально затягувала. Постійно хотілося повертатися. Загалом грав приблизно три місяці з перервою в півтора–два місяці, іноді заходив. Але останній тиждень грав майже щодня по 6+ годин.

Що можу сказати? Сюжет — неймовірний, справді захопливий, відірватися неможливо. І головне, що я зрозумів: у цій грі ти не можеш втекти від своєї долі. Гра постійно про це нагадує. При кожному завантаженні, навіть через натяки персонажів, мені говорили: «У тебе лише одне життя. Краще не перезавантажуватися — іноді цікавіше грати без цього».

Але я на це не зважав і грав у своєму стилі: save → load → save → load. Постійно перезавантажувався, намагаючись встигнути всюди й зробити все. У підсумку в мене накопичилося понад 500 сейвів. Хотів врятувати всіх — і майже це зробив: більшість дітей урятував, лише кількох людей не вдалося. Але гра постійно показувала: неможливо встигнути все. І це правда.

Я часто помирав і щоразу просто завантажувався. Але одного разу після смерті з’явився той самий «попутник». Він здивувався, скільки разів я вже помирав і перезавантажувався. Потім запропонував угоду, і я, чесно кажучи, навіть не вчитувався — просто натиснув «так», щоб швидше повернутися до гри.

Я завантажився зі старого сейву, але після цього помітив дивну річ: після кожної смерті в театрі вже нікого не було. Тоді я зрозумів, що щось змінилося. У мене було близько 500 сейвів, але навіть повернення до старого не допомогло — гра вже «запам’ятала» мій вибір.

У підсумку я не отримав нормальної кінцівки. Мені показали лише «погану» — мене вигнали з театру як невдалого актора. І це було дуже сумно, бо я витратив близько 50 годин, намагаючись врятувати всіх і побачити реакцію персонажів.

Але тепер розумію: я грав неправильно. Я намагався піти проти ідеї гри, а вона чітко дає зрозуміти — так не можна. Навіть головний герой намагається встигнути всюди, але не встигає. І це нормально. А я хотів бути «супергероєм» і врятувати всіх.

Оцінка: 8,5/10.
Технічні проблеми є — це відомо. Бойова система одна з найслабших, що я бачив. Зброя тут майже не потрібна: я користувався лише револьвером (який отримав на третій день), інше практично не використовував.

Але сюжет і атмосфера — це щось неймовірне. Навіть попри те, що доводиться багато бігати по карті, мені це не набридало. За багато років ігор я вперше відчув, що просто ходити майже порожнім містом — це захопливо. Атмосфера повністю занурює.

Дякую розробникам за цю гру. Хотів пограти в неї ще з моменту виходу, але тоді комп’ютер не дозволяв. Раніше пробував першу частину — не зайшла, здалася занадто застарілою й незрозумілою. А ця — залишила дуже сильне враження.

Для мене гра здалася легкою: я проходив її на високій складності й завершив сьогодні. У мене було багато боєприпасів і кредитів, а наприкінці гри накопичилося близько 15 вузлів і 20 тисяч кредитів. Проходив гру, використовуючи лише три види зброї.
По-справжньому помер лише двічі. (не від мобів). Моби слабкі — за всю гру не було жодного справді сильного боса або ворогів, які змусили б добряче напружитися. Часто знищував противників за допомогою навколишнього середовища: гострих лез, бомб, їх тіл.
Я відкрив усі ящики "секретні" й здебільшого проходив гру з плазмовим різаком — по суті, грав майже виключно з ним. Якщо закінчувалися патрони, просто перемикався на вогнемет, чи на лазерний різак.
Версію 2008 року я проходив три рази. Там усе було значно лінійніше, гра проходилася швидше, не було додаткових завдань, а зброю потрібно було купувати, а не отримувати одразу. Також мені не сподобалося, що Ніколь показали у віці 45+, а головний герой став надто балакучим — у стилі другої та третьої частин франшизи. Через велику кількість діалогів відчуття атмосфери помітно знижується.
Я витратив кілька годин лише на те, щоб бігати по всій карті та шукати «РІГ» персоналу ішімури для відкриття додаткових дверей — це дуже виснажело.
Я постійно порівнював ремейк з оригіналом — усе-таки це ремейк. Деякі баги, як і у версії 2008 року, залишилися. Наприклад, після вбивства моба його тіло може хаотично смикатися з боку в бік.
Також не зовсім зрозуміло, навіщо додавати сюжетну лінію про сім’ю Айзека, адже в першій, другій і третій частинах цього не було.
У підсумку мінуси: багато біганини, легкість проходження (слабкі моби, відсутність сильних босів), надмірна кількість діалогів, немає дефіциту припасів.
Плюси: додали кількох нових персонажів, доопрацювали сюжет (у цілому це непогано), хороший геймплей і відмінна графіка.
Наприкінці гри залишилися дивні відчуття: з одного боку — «вау, клас, я пройшов гру, це ж Dead Space», а з іншого — емоції дуже схожі на ті, що були після проходження Dead Space 3 (хто грав, той зрозуміє). Dead Space 3 була надто тягомотную, і тут це також відчувається. Уже на 8–9 главі з’являється відчуття, що гра надмірно розтягнута: багато біганини, що створює ілюзію тривалості. Таке я дуже не люблю, але я рекомендую цю гру. 8 з 10.

Швидше так, ніж ні. Як людина, яка особливо знайома з творчістю Лавкрафта, можу зробити "особливий" вердикт. Ігор за мотивами Лавкрафта можна порахувати на пальцях, і одна з них — Call of Cthulhu: Dark Corners of the Earth (2005), в якій атмосфера була найближчою до Лавкрафта. Проте в цій грі я не так сильно відчув атмосферу жаху ібезумства, як у старій версії. Також в старій версії можна було мати зброю, тоді як у новій грі її немає (якщо не рахувати того моменту, коли нам дають пістолет вкінці, але це не те...). Чи можна вважати це мінусом? Я думаю, що так.
Слід відзначити не зовсім хорошу графіку для 2018 року; цей стиль графіки сильно нагадує мені першу частину Dishonored, яка вийшла в 2012 році. Якщо говорити про прокачку, то складається враження, що вона зроблена "для галочки".
Мені також не сподобалися деякі діалоги (щоб уникнути спойлерів, не буду їх переповідати), а саме коли в діалозі є вибір "ВІДМОВИТИСЯ" і "ПРИЄДНАТИСЯ". Я натиснув "відмовитися", але мій персонаж все-таки погодився. Таких моментів було мінімум два.
В цілому гра непогана. Ігор за мотивами Лавкрафта мало, і геймплей у цій грі простенький. Гра легко проходиться, мені, скоріше, сподобалася, ніж ні. Тому оціночка — 7,5 з 10.

Гра чудова, мені подобається геймплей, історія цієї гри, а також її атмосфера як хорор. Але є одне але: у мене ця гра постійно викидала на робочий стіл. Кожні 5-20 хвилин я бачив помилку — 'Fatal D3D error (25)'. Я декілька годин шукав рішення та користувався порадами з інтернету, але так і не зміг виправити проблему. Через це я змушений був проходити гру з постійними викидами. З системою комп'ютера все гаразд, залізо хороше. Через це я не можу рекомендувати цю гру, що дуже прикро. Також дізнався, що інші користувачі мають ту ж саму проблему.

Ця гра просто кусок не знаю чого, навіщо було робити так що коли запускаєш гру зі стіму, треба ще щось завантажувати, десь ще зареєструватись, у мене не було інтернету я думав пограти в режимі в офлайн, але дідько! воно просто не заходе в гру! Кусок... Просто нема тепер бажання навіть її запускати, а тим паче тратити свій час її налагодити для запуску. Не рекомендую витрачати свій час на це, краче купити іншу гру запустити і грати.

Попа болит

Я Лемминг я виду свой обзор на Dota 2. Я играл в неё на протяжение 3 лет поэтому я с чувством агрессии попал в псих больницу для даунов. Затем я вышел и меня больше не уважали в лесу , до этого я был самым влиятельным леммингом в лесу. Я жил в норе и размножался , у меня были мысли о суицыде , но меня спасла искра я её увидел у соседа в норе он играл в Dota 2 , затем у него сгорела нора и я решил посмотреть , что же это за игра. Я понял что я влюбился , у меня больше не было мысли о самоубийстве поэтому я решил женится на местной красавице. У неё была мечта стать аниме персонажем , я любил её , но она убила себя с моим соседом. ОНА ИЗМЕНИЛА МНЕ! У леммингов как у животных развито ,то что они убивают друг друга вместе это у них как секс. Я играл в доту и сидел на наркотиках, я помнил её она говорила мне что дота 2 как ягуар. Я плачу , но теперь вы понимаете что Dota 2 это прекрасная игра!

играл до того как стало хитом, была и остаеться хоррором века!

Игра отличная! настольгия только Русского языка тут нехватает. С русской озвучкой игра 10 из 10!