Чувак, це не гра, це секта. Я зайшов «чисто подивитись», а через 278 годин вже стою на своїй фермі, дивлюсь на ряди дбайливо вирощеної кукурудзи й думаю: “Ну, хоч тут я щось зробив правильно…”

Починається все невинно – кинув офісну роботу, поїхав у село. Але потім з’ясовується, що це не відпустка, а багаторівневий симулятор всього. Сапати грядки? Будь ласка. Лазити по шахтах і вбивати шлимаків? Звісно. Пекти пироги, ловити рибу, будувати стайню, проводити фестивалі і встигати загравати до всього села – теж твоя справа. Можна навіть женитися і завести дітей. Бо навіщо розслаблятись, якщо можна накинути на себе ще трохи відповідальності?

Місцеві жителі – це взагалі окремий серіал. На початку здається, що їм на тебе начхати, але дай їм кілька подарунків, і раптом ти вже їх найкращий друг. Хоча поясніть мені, чому всі в цьому селі всі настільки помішані на їжі? Старому інваліду дай цибулину порей, а Гейлі кокос, бо вона «естет». Серйозно, ЛЮБИШ КОКОСИ? Ми взагалі живемо в помірному кліматі, звідки вони тут?

Рибалка – це справжній трилер. Вона починається з: “Ой, яка гарна міні-гра,” і закінчується тим, що ти готовий розбити клавіатуру об стіл через чергову “Легендарну Рибу”, яка стрибає, ніби в ній батарейка Duracell.

А музика… Ну, якщо ти раптом засумніваєшся, чи живеш правильно, то ця мелодія під час дощу тобі все пояснить. Вона спокійно нагадує: «Все добре, просто вирощуй свої гарбузи і забудь про реальне життя».

Короче, Stardew Valley – це не гра. Це портал у паралельний всесвіт, де ти фермер, герой, соціальний магнат і просто красунчик із грядкою картоплі. 278 годин? Звучить як початок серйозних стосунків. 10/10, рекомендую всім, хто хоче забути про реальність і жити у світі, де найбільша проблема – це чи встигнеш полити редиску.